сповідати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
сповідати — 1. Здійснювати Таїнство Сповіді, вислуховувати сповідь та відпускати гріхи; 2. і сповідатися Визнавати на сповіді свої гріхи … Словник церковно-обрядової термінології
сповідання — я, с. Дія за знач. сповідати і сповідатися … Український тлумачний словник
сповідання — Дія за знач. сповідати та сповідатися … Словник церковно-обрядової термінології
сповідатися — див. сповідати 2 … Словник церковно-обрядової термінології
сповідатися — а/юся, а/єшся, недок. 1) церк. Бути на сповіді, приймати обряд сповіді. 2) Каятися в гріхах під час сповіді. 3) перен. Відверто признаватися кому небудь у чомусь, розповідати про щось … Український тлумачний словник
сповіряти — я/ю, я/єш, недок., спові/рити, рю, риш, док., перех., розм. 1) на кого.Виявляючи довір я, доручати кому небудь щось. 2) кому. Розповідати що небудь, що не підлягає розголошенню … Український тлумачний словник
сповіщати — а/ю, а/єш, недок., сповісти/ти, іщу/, істи/ш, док., перех. і неперех. 1) кого, що, рідко кому, чому, про кого – що, що, також зі спол. що, коли.Давати знати комусь, повідомляти когось про кого , що небудь. || кого. Повідомляти заздалегідь,… … Український тлумачний словник
висповідати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
посповідати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) церк. Вислухати на сповіді чиєсь покаяння у гріхах. || Висповідати багатьох. 2) перен., жарт. Примусити кого небудь одверто визнати свої хиби (в поведінці, діях і т. ін.) … Український тлумачний словник